Kампанія ЮНІСЕФ і Вроцлава під гаслом: «Повага, вдячність, спільнота» Анна, адвоката, яка в Польщі керує косметичним салоном

В Україні я була адвокаткою, в мене теж є друга вища освіта – я закінчила Дипломатичну академію при МЗС України.

Нажаль, в Польщі мої дипломи недійсні – щоб працювати юристом, мені треба нострифікувати дипломи. Це вимагає часу, але його в мене немає. Коли ми потрапили сюди, від разу зрозуміли, що ми тут залишимося надовго. Я і чоловік вирішили, що нам треба працювати. В нас були невеликі заощадження, ми почали вивчати ринок. Керування салоном краси – це набагато легше, аніж бути адвокатом, хоча це зовсім не легко.

Я розумію, що треба робити. Моя молодша дочка не може ходити до дитсадка, тому ходить на роботуразом зі мною.

Історія нашого життя – це постійні втечі. Ми втекли вже вдруге. Раніше ми мешкали в Донецьку, де війна триває від 2014 року. Ми переїхали до міста Дніпра, там жили і працювали. Звідти, коли вже і там після 24 лютого було чути, як вибухають ракети, ми втекли до родичів в Західній Україні. Однак, ситуація постійно погіршувалася. Саме тому ми поїхали в бік кордону.

У цей скрутний час люди допомагали нам від душі і щирого серця. Я дуже всім вдячна. Те, коли ти знаєш, що їдеш туди, де тобі ніщо не відоме, а водночас не знаєш, що там робитимеш, викликає великий стрес.

Якуб і Малґожата: Вони були дуже здивовані, коли їх привітала ціла родина. Вони були перелякані та виснажені. Аня з самого початку була дуже самостійна, не розраховувала на те, що всі їй допомагатимуть. Вона сильна і незалежна, мені сподобалося те, як вона поводилася.

Анна: Мені здається, що усі жінки такі. Мій чоловік зараз в Україні, працює на сільськогосподарському підприємстві. Територію, на якій він знаходиться, обстрілюють. Я дуже хотіла б повернутися, навіть зараз, але я знаю, що це було б небезпечно для наших дітей. Коли тільки війна закінчиться, ми повернемося в Україну.