Українська вишиванка: історія, символіка та особливості - від Криму до Карпат

Сьогодні вишиванка набула для українців нового значення - духовного обладунку. Про історію, символіку та особливості вишивки розповість мисткиня, очільниця фундації «Сила жінки», власниця першого у Польщі магазину-атальє вишиванок та засновниця «Дня вишиванки» у Вроцлаві Галина Чекановська.

Олекснадр Поляковський

Галина - людина, яка все своє життя присвятила рукоділлю. Першу вишиванку пані Галина вишила у юному віці-16 років. Відтоді вона зрозуміла, що це не хобі, а професія, але слово "професія" занадто сухе і безлике, щоб описати, чим для неї є вишивка. Це покликання, творчий світ, життя. Щоправда, до переліку її мистецьких захоплень входить і спів українських пісень, але сьогодні ми говоримо саме про вишивку.

Майстриня походить з Волочиського району Тернопільської області, з села Жизномир.  До Польщі вона приїхала 11 років тому, щоб відновити зв'язок з родичами та доповнити свій родовід. Адже  має польське коріння по батьковій лінії.  Як вважає Галина: "Сім'я без коріння не має майбутнього. Це як дерево без коріння, яке не має життя". У Вроцлаві Галина несе українську культуру в маси, навчає вишиванню та іншим видам рукоділля.  Вона ділиться знаннями, успадкованими від своєї матері відповідно до традиції сім'ї.

Олекснадр Поляковський

Галина Чекановська ділиться своїми спогадами: "Ми зустрічалися з сусідами на вечірках. Переважно на вихідних. Чоловіки грали в настільні ігри, а жінки вишивали, в'язали і обов'язково співали. Майстрині ділилися досвідом та схемами, які довелося перемальовувати для альбому власноруч.

Олекснадр Поляковський

Головним принципом було починати роботу з гарним настроєм, адже окрім спеціальних символів, був також акцент на добру енергетику вишивальника.

[articleGallery ids=,531987 names=,wyszyte-rodzina type=single-image crop=wh]

Інакше це могло призвести до неякісної роботи, яку врешті-решт довелося пороти (розшивати хрестики). У ті часи це було дуже складно через дрібні хрестики. Вважалось марною тратою часу і самотканих тканин. Сьогодні з цим немає жодних проблем: тканину можна купити будь-де, а зіпсований стіжок  можна закрити художнім штопанням».

Недарма кажуть у народі: «Дівчата шиють та співають, а мати поре та плаче». Прислів'я має філософське підґрунтя  і говорить про сумлінну працю, уважність, ретельність та якість. Воно і досі поширене серед усіх вишивальниць.

Що означають візерунки, орнаменти, кольори на вишиванці

Історія вишивки зберігає відмінні риси регіону, які різняться технікою виконання, кольорами та орнаментом.

Розрізняють три основні групи орнаментів вишивки:

1. Геометричні - ще їх називають абстрактними. Візерунки дуже прості: кола, ромби, зірки, трикутники, хрести та переплітаються зі слов'янською міфологією.

Ромб - символ родючості. Він сприяє примноженню роду та покращенню його добробуту. Наші предки вишивали ромбоподібні візерунки на весільних рушниках та одязі: ромби ділилися на чотири частини діагональним хрестом. У центрі кожної частини ставили крапку, що символізувала зернятко.

Квадрат символізує досконалість, гармонію та порядок.

 Спіраль містить два символи - води та плину часу, його циклічності.Трикутник уособлює Святу Трійцю і є найсильнішим християнським захистом.

Сварги (у формі половини вісімки) є знаком досконалості. Вони символізують силу духу.

Коловрот -  це знак вічної перемоги світла над темрявою, життя над смертю.

Восьмикутна зірка (закарпатською "ружа") символізує поєднання чоловічого та жіночого початку. Люди, що носять цей символ, мають високорозвинену інтуїцію.Хрести володіють потужною захистом від злих духів і привносять гармонію у всіх починаннях.

2. Рослинні - візерунки включають виноград, хміль, дубове листя, квіти та кали.

Квіти, гілки та листя відображають чистоту та процвітання родини. Саме тому весільні сукні вишивають квітами. Вони означають постійне оновлення та нескінченність.

 Кала - символ відродження.

Червоні ягоди відображають безсмертя роду та його довголіття. Вона дарує красу дівчині.

Соняшники - символ сонця, яке обдаровує носія теплом, добром і благами.

Ромашка - знак любові і юності.

Вишивка маку має неоднозначне значення. Мак захищає від зла і допомагає виконувати бажання. Це також символ пам'яті, сирітства та вдівства. Але незалежно від цього, ця розкішна квітка чудово виглядає, коли прикрашає текстиль - на рушниках і скатертинах.

Маки на рушниках допомагають здійснювати бажання.

Лілія - символ чистоти, її бутон утворює композицію безперервного життя.

Троянда - символ любові та милосердя. Візерунки з троянд означають нескінченний рух і вічне відродження.

Для заміжніх жінок доречні вишиванки з гронами ягід та фруктів.

Яблуня - символ усього доброго, адже вона дає смачні та корисні плоди.

Виноград - важлива нива, на якій росте родинне дерево. Це символ радості.

Конюшина - найдавніший символ єдності та злагоди.

Дерево життя символізує вічність. Це найпотужніший оберіг життєвої сили родини.

На чоловічих сорочках не повинно бути квітів, лише листя та фрукти. Вони "програмують" удачу для молодих чоловіків.

Дубове листя означає чоловічу силу.

Жолуді - влада.

Шишки - рішучість.

Чоловік середнього віку може носити вишиванку з іншими символами.

Лаврова гілка або вінок - символ слави.

Символ Велеса - знак мудрості, багатства і процвітання.

3. Тварини є ритуальними символами й рідко вишиваються на одязі, але мають особливе значення на рушниках та оберегах.

 Солов'ї та зозулі - знаки дівочого рушника.

Лебеді, півні, павичі та голуби символізують молодят. На весільних рушниках птахи мали дивитися одне на одного. Гілочка кали в дзьобі - символ жіночності, вірності та любові. Якщо птахи сидять на дереві, вони символізують народження нової сім'ї. Матері нареченого і нареченої часто дарували молодятам рушники з птахами, благословляючи їх на щастя, здоров'я і достаток.

Метелики уособлюють ангелів-охоронців.

Кінь - знак прагнення.

Ведмідь - покровитель полювання. Він символізує життя, верховну владу, мудрість і силу.

Важливе значення у вишиванці має колір, який мстить в собі багато таємних символів.

Чорні вишиванки зазвичай одягали на мерців. Чорні візерунки несуть погану енергетику і символізують скорботу після втрати близької людини.

На противагу цьому, вишиванки з білими орнаментами обирали молоді, скромні дівчата. Така вишивка підкреслювала природну красу дівчини та слугувала захистом від злих сил.

Червоний колір у вишивці - приємний і сонячний знак удачі та захисту. Щоб додати кольору золотим і срібним ниткам, майстрині використовували жовті, червоні або чорні нитки під основною ниткою. Срібні нитки поєднували з блакитними та білими нитками.

Зелений колір на вишитій сорочці - символ народження і зростання, на який накладали візерунки трави та листя.

Жовтий - колір достатку та багатства. Жовтий символізує сонце як енергію всього живого на землі.

Раніше в Україні неможливо було зустріти сім'ю, яка б не носила вишиванки. Першу вишиванку матері шили своїм дітям до трьох років. Вона вкладала в неї всю свою материнську любов і енергію, яка дуже оберігала дитину. Таку річ не можна купити.

На весіллях також вишивали спеціальні сорочки з символами достатку та родючості, щоб молоду пару символічно проводжали в сімейне життя. Ці вишиті сорочки дбайливо зберігали протягом усього життя. Звичайно, їх одягали на певні свята. На Гуцульщині, наприклад, досі існує традиція, коли на Великдень мати вишиває сорочку для всіх членів родини.

Традиції та особливості вишиванок у різних регіонах України

Кожен регіон України, а іноді навіть окреме село, має свою вишивку, яка відрізняється від інших технікою виконання та оздобленням. У деяких регіонах цим ремеслом займались та продовжують вишивати  чоловіки.

Для вишиванок Полтавщини характерна стримана кольорова гама. Найчастіше можна побачити вишивку білим по білому, в окремих випадках - синім, коричневим, сірим та червоним кольорами. У цьому регіоні поєднуються рослинні та геометричні орнаменти. Улюбленими рослинними мотивами є гілка або зламане дерево, хміль. Основні геометричні мотиви - хрест, ромб, трикутник, зірки. Полтавські вишиті жіночі сорочки можна впізнати за дуже насиченими, складними, але ніжними кольорами та "тонким" оздобленням рукавів.

На Київщині переважають рослинні мотиви - грона винограду, гілки з ягодами, квіти, шишки хмелю. Майстри надають перевагу мотиву "зірки", а також ромбам і квадратам. Основний колір вишивки - червоний, а чорний лише підкреслює дизайн, обрамляє його. У цьому регіоні використовували різні техніки вишивання: хрестик, мереживо, гладь та вирізування.

Подільські вишиванки вирізняються багатством кольорів та різноманітністю швів, що використовуються в одному виробі. Найчастіше домінує один колір - чорний, з додаванням червоного, жовтого, зеленого, синього або кольору стиглого жита. Для подільської вишиванки характерні дві вертикальні смуги на грудях і три на спині, а рукави суцільно прикрашені вишивкою з рослинним і геометричним орнаментом або діагональними смугами. На відміну від інших регіонів, геометричні орнаменти Поділля мають складну структуру і являють собою поєднання ромбів з трикутниками та пунктирними лініями. У рослинному орнаменті переважають чорнобривці, яблука, сливи, соняшники, сосни, хміль, рута та троянди. Також трапляються зооморфні мотиви – вужі, ластівки, голуби, зозулі, сови.

Закарпатська вишивка - дуже барвиста і щільна вишивка. Традиційних кольорів тут було більше десятка. Майже кожне село мало свою "улюблену" гаму: від чорного і фіолетового до вишневого, зеленого і синього. Якщо червоний поєднувався з чорним, то завжди виділявся один колір. Найдавніші закарпатські вишивки базуються на геометричних фігурах, але у 20 столітті з'явилися квіткові мотиви. На Закарпатті зустрічалися сорочки з орнаментом, вишитим білими нитками ззаду.

Поліська вишивка - графічна і виразно виражена. Простий візерунок складається з повторюваного орнаменту на сірій або білій тканині, вишитого червоними нитками. Часто повторювані мотиви: ромб, зірка, пунктир, розетка, хміль, троянда, лебідь, орел, кінь. Орнамент не має внутрішніх деталей і майже повністю покриває біле тло тканини.

На Буковині, окрім геометричних орнаментів, вишивають також рослинні та зооморфні орнаменти. Використовують срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовну та металеві дрібнички. Найпоширенішими кольорами є жовтий і салатовий. На Кіцманщині вишивали досить великі квіткові орнаменти, зокрема букети троянд, а також птахів.

Гуцульська вишивка характеризується широким спектром геометричних і рослинних візерунків та контрастними поєднаннями кольорів. До стародавніх місцевих технік належать "завитки" та "закручування", які є досить складними у виконанні.

Вишиванки Чернігівщини унікальні. Вони поєднують у собі стримані мотиви Полтавщини та багаті візерунки Київщини. Серед білих вишивок з'являються червоні та чорні плями. Характерними техніками є лічильна гладь, вирізування, виколювання та мереживо (але на відміну від полтавської вишивки, мереживо має колір). Цей вид мережива називають "чернігівською вишивкою".

Карпатський та Прикарпатський регіони важко пов'язати спільними рисами, адже кожне село мало свої особливості у візерунках та кольорах вишивки. Вишиванки Львівщини вирізняються ніжними мереживними візерунками. Переважає вишивка хрестиком та геометричні орнаменти.

На Івано-Франківщині завжди багато оздоблювали рукава. На одній сорочці поєднували багато технік вишивки: від "білим по білому" до "мальованих" елементів, які повністю "намальовані" нитками. Місцеві майстрині зауважили, що, якщо стібки того самого кольору укладати у протилежних напрямках, колір нитки набуває двох різних відтінків, чим збагачує саму вишивку.

Волинська вишивка проста і вишукана водночас. Для цього регіону характерне ритмічне повторення різноманітних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, які підходили один до одного, переплітаючись, створювали гармонійний візерунок. Переважав червоний колір, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава біля манжета.

На півдні України у вишивці поєднуються мотиви й техніки різних регіонів. Це пов'язано з тим, що населення цього регіону складається з людей з різних куточків України.

Кримськотатарські майстрині також любили вишивати сорочки. Їхні вишивки відрізняються від більшості типових вишивок на материковій Україні. Тут важливі контрасти, які можна побачити на народному верхньому одязі. Вони часто використовують квіткові орнаменти з ніжними кольорами, підбираючи кожну квітку відповідно.

Чоловіча так звана чумацька сорочка із Запорізької області була відома по всій Україні. Вона мала широкі рукави, а вишивкою прикрашався лише комір. Рукава слугували своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через стрімкий Дніпро. Чумацькі сорочки завжди були вигадливо вишиті. Комір зазвичай прикрашали планками, під пахвою робили виїмку, а рукава - виїмку з планками. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їх поєднання: кола (символи сонця) з розетками, складеними з ромбів у центрі; ромби могли бути цілими та розділеними на частини, також з крапками в центрі.

Відомо, що вишивки східного регіону мають переважно рослинний орнамент.

Харківська область вирізняється з-поміж інших тим, що орнаменти вишивки виконувалися товстою ниткою – для створення своєрідного рельєфу. «Дерево життя» — мотив вишивки, характерний для області. Під мотивом «Дерева» розташовувався або зигзагоподібний (меандровий) орнамент, що символізував підземні води, або квіти, перевернуті головою вниз, що символізували потойбічний світ.

На Донеччині вишивка вирізняється теплою гамою кольорів. У них багато сонця, більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому фоні. Якщо використовувались рослинні мотиви, то це  переважно пишні квіти, цілі букети та дерева. Також були зображені птахи. Наприклад, на весільних рушниках птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості.

На Донеччині вишивали різними техніками, за винятком явора та низинки. Кольори ниток, якими вишивають жіночі та чоловічі сорочки, традиційно червоні, чорні та білі. Прикрашали рукава, рідше коміри та подоли.

Для луганських вишиванок характерні візерунки, виконані  поліхромованим хрестиком товстою ниткою, завдяки чому створюється враження опуклості. Традиційним вважається поєднання ниток різної фактури, що додатково додає візерунку рельєфності. Уміння вишивати в Луганську передавалося з покоління в покоління. Дівчата змалку навчалися народним ремеслам. Бо за традицією дівчина в день весілля повинна мати не менше 12 вишитих рушників.

Альона Нетьосова