Їй аплодувати стоячи. Мер Вроцлава Яцек Сутрик вручив два ключі, а Міхал Русінек – пам’ятні предмети на згадку про Віславу Шимборскьку. Була дуже приємна атмосфера, вдало проведене інтерв’ю та спільне фото, на якому нобелівська лауреатка стоїть в оточенні мешканців Вроцлава. Ми ще довго згадуватимемо першу авторську зустріч Ольги Токарчук проведену після того, як вона одержала Нобелівську премію.
Тривалість зустрічі із Ольгою Токарчук було встановлено із докладністю годинникаря. Вона завершилася через півтори години і найважливіше те, що мабуть ніхто не мав сумніву, що зі сцени сказали усе те, чого очікували найвірніші читачі та прихильники письменниці.
Під час зустрічі з Ольгою Токарчук годі було шукати вільне місце
Овації та ключі від брами міста
Її вхід на сцену Національного форуму музики відбувся під бурхливі оплески присутніх, які аплодували стоячи. Письменниця подякувала усім, хто прийшов. Побачивши на екрані своїх прихильників, які стояли перед телебімом на пл. Свободи, вона жартома сказала про те, що тепер дивитиметься на великі збільшені голови. Додала також, що тішиться, що не падає дощ.
Лауреатку Нобелівської премії з літератури дуже тепло привітав мер Яцек Сутрик. Він нагадав, що письменниця повертається до дому, до міста, що також було домом для Тадеуша Ружевіча, Рафала Воячека, Тимотеуша Карповіча. У своїй промові мер нагадав слова Ольги Токарчук про Вроцлав – місто, відновлене з любов’ю. Він підкреслив також, що особа нобелівської лауреатки тепер є дорожнім вказівником і вручив письменниці два ключі. Перший – це ключ від брами міста, а другий «повинен виконувати функції знаряддя, що відчинятиме брами діалогу та європейської, а також світової співпраці у царині літератури».
Інформація про Нобелівську премію
Інтерв’ю з Ольгою Токарчук провела Катажина Кантнер, авторка кандидатської дисертації про творчість нової лауреатки Нобелівської премії у царині літератури. Дисертацію було захищено у Ягеллонському університеті. Катажина Кантнер запитувала про те, як письменниця почувалася у першу мить, коли дізналася про надання їй цієї почесної нагороди. Це сталося на автобані в Німеччині – по дорозі на авторську зустріч у Білефельді.
Телефон задзвонив близько 13.00, письменниця побачила префікс +46, що вказував на Швецію. Вона відчула, що в неї підвищується тиск. – Я почула приємний голос чоловіка, який, як мені здавалося, був дещо схвильований. Чоловік сказав, що повинен передати інформацію про присвоєння Нобелівської премії за 2018 рік. Я пам’ятаю, що почала повторювати; «Ні, ні», а він сказав: «Але ж так, прошу пані» – розповідала Ольга Токарчук. Потів вони з чоловіком затрималися на автостоянці. – Ми були цілком приголомшені, підстрибували вгору та обіймали одне одного – додала. У Білефельді лауреатку очікувала приємна несподіванка. Бургомістр та організатори авторської зустрічі спіткали їх дуже тепло, а потім нашвидкуруч організували прес-конференцію.
Бесіда Ольги Токарчук із Катажиною Кантнер у Національному форумі музики тривала більше години. Лауреатка розповідала зокрема про те, що література спроможна поєднувати увесь світ. Говорила про фікцію у літературі, про рідну домівку та про свого батька, який переписував на друкарській машинці її перші літературні твори. Говорила також про те, що літературі необхідно повертати жінок, про метафізику, душу тварин та про те, чи її книжки вимогливі до читачів.
Що зараз пише Ольга Токарчук
Вже відомо, що в грудні, перед врученням Нобелівської премії, Ольга Токарчук має намір виїхати у відлюдне місце та попрацювати над новою книжкою. Письменниця сказала, що її новий твір «не пасує до Нобелівської премії». Вона рада, що стала лауреаткою у молодому віці. – Мені вручать Нобелівську премію тоді, коли я ще можу деякий час керувати – сказала Ольга Токарчук на закінчення зустрічі у Національному музичному форумі.