«У темному місті більшість людей — це солдати». Репортаж нашого кореспондента з Донбасу

Який звук видає війна?

Незважаючи на те, що я тут менше 24 годин, я перестав турбуватися про сирени. Вони виють щогодини. Я вже звик до звуків війни на відстані 30 км від Бахмута. Цікаво, як їх можна описати? Який звук видає війна? Я переживаю щось подібне вперше в житті. Ніби гроза, що лунає здалеку, коли тільки наближається. Десь далеко щось вибухає, гримить. Одного разу один великий вибух. Іншим разом серія як з автомата. Вночі на небі можна побачити заграви та спалахи.

Тут постійно так, але ранкові бомби, які мене розбудили, падали набагато ближче. Вдень з повідомлення мера дізнаюся, що вибухнуло приблизно за 500 метрів від мого місця проживання. Зруйновано два будинки. Троє осіб загинуло. Це ще одна трагедія у змученому війною місці.

Транспорт з кулеметами перед супермаркетом

У місті залишилося небагато цивільних. Приблизно чверть того, що було до російської агресії в лютому 2022 року. Незважаючи на це, тут відкрито багато супермаркетів, кафе та барів. Це завдяки тисячам українських військових, які дислокуються в Краматорську. На вулицях здебільшого військова техніка. На відкритих ринках майже всі клієнти – це військові. Полиці магазинів завалені товарами. Поставки як у Польщі. Очікуючи в черзі до каси, можна побачити новітні гвинтівки чи пістолети, які носять при собі військові.

На стоянці перед ринком ще більш нереальний вид. Найновіші американські «Хаммери», всюдиходи піхоти чи навіть машини з кулеметами на даху, а поруч продають полуницю чи черешні.

Як живуть мирні жителі, котрі лишилися в місті?

Одного разу мені вдалося поїздити Краматорськом на велосипеді. Крім руйнувань, які можна побачити в багатьох місцях, я бачив звичайних людей.

Я говорив з Дімою. Його школи більше немає. Її знищила російська ракета. Власне, як майже всі школи міста. Путінська армія знищувала їх одну за одною, бо її генерали вважали, що там дислокуються українські військові, що не відповідало дійсності.

Я ходив на недільну службу для протестантів. Люди приходили винятково з дітьми, яких тут залишилося мало. Для них це надто небезпечно. Тому більшу частину часу вони проводять вдома.

У центрі міста я спостерігав за воронкою від бомби на площі перед будівлею Палацу культури і спорту. Потім до мого багатоквартирного будинку під’їхала машина. Водій на капоті постелив килим і продавав свіже молоко, сметану та масло. З охочих вишикувалася черга. Серед них тільки жінки. Цивільних чоловіків тут дуже мало. Більшість пішла на війну або залишили країну.

Я дізнався, що під час війни в Краматорську не треба пристібати паси безпеки в автівці, бо так буде легше вискочити з машини, якщо треба буде врятуватися, коли поруч впаде ракета.

У місті їздить громадський транспорт. Є сині тролейбуси та маленькі автобуси, які називаються маршрутками. Квиток на поїздку коштує трохи більше 1 злотого.

Вночі затемнюю квартиру, а на вулицях панує темрява.

У Краматорську мною опікуються добрі люди. Я познайомився з ними завдяки посередництву Єнджея Моравецького, автора, зокрема, книги «Шуга – пейзаж після імперії», частина дії якої відбувається на Донбасі. Ці люди знайшли мені квартиру в багатоквартирному будинку, яку тимчасово звільнила місцева родина. На сходовому майданчику від вибухів вибиті всі вікна. Їх тимчасово залатали білими тканинними мішками. У мене вдома є вікна, але на них висять ковдри. Так треба, на ніч кімнати потрібно затемнювати. Крім того, не вмикають вуличне освітлення. А ще вікна заклеєні скотчем, щоб у разі атаки осколки скла не полетіли з вибуховою хвилею в приміщення.

У мене вдома є газ, світло, вода. Після російських атак служби встигли провести ремонт, тому все працює. Більшості мешканців у моєму під’їзді немає. Виїхали у лютому-березні 2022 року. Старші жінки сидять увечері на лавці перед будинком. Частина з них у хустках. Їхні собаки та один котик бігають довкола. Вони настільки зайняті розмовами, що навіть не звертають уваги на повітряну тривогу. Переважно саме такі, особи похилого віку, залишилися в охопленому війною місті, в якому від 9 вечора до 6 ранку діє комендантська година.

А яка ситуація в околицях Краматорська, які кілька місяців перебував під російською окупацією? Розкажу в наступному епізоді.