Невимушена польська мова тобто безкоштовні заняття для іноземців

Польки й українки. Так вони познайомилися

Усе почалося із зустрічі, організованої Нижньосилезьським жіночим конгресом. На нього були запрошені жительки Вроцлава – польки й українки. Польські дівчата хотіли дізнатися про очікування й проблеми українок та про те, до чого вони прагнуть. Так виникла група: Вроцлавʼянки – польки й українки. (link). ЧИТАЙТЕ ТУТ

На другій зустрічі Моніка Судер виступила із пропозицію організації курсів польської мови для українок. Це мали бути заняття без якихось нав’язаних «зверху» рамок, легкі, але змістовні. На порталі Фейсбук виникла група Невимушена польська мова Polski na luzie (link) ЧИТАЙТЕ ТУТ. Чому вона називається саме так? Тому, що це не є традиційні уроки мови.  – Ми читаємо газети, відіграємо сценки, в нас проходять прес-конференції. Нещодавно ми організували конкурс, на якому можна було виграти дві книжки. Перша – це любовний роман, а друга – роман Станіслава Лема. Ми запрошуємо усіх бажаючих! Наші двері відчинені для всіх, хто хоче вивчати польську мову, а також для вчителів, які схочуть нам допомогти ‒ додає пані Моніка.

Ідея сподобалася.

Заняття проходять щотижня

Перші заняття відбувалися у залі, доступ до якого надала Йоанна Станьчик. Це було на вул. Камєньского, в районі Посьвєнтне. Були також уроки просто неба, у парку. Бажаючих було усе більше й більше, тому їх поділили на дві групи: початківців та «просунутих». Увесь час шукали також зал, у якому могло б поміститися декілька десятків бажаючих. Дорота Фелікс, директорка Вроцлавського центру соціального розвитку, надала доступ до актового залу центру на пл. Домініканській.

Тепер уроки відбуваються у ВЦСР у неділю: о 17.00 – для групи початківців, o 18.30 – для групи «просунутих». Приходять особи, які хочуть вивчити польську мову. Це головно українці, але не лише вони. На заняття хоче приходити також чоловік, який приїхав з Лівану.

– Уроки у групах любить не кожен, але не в усіх є гроші на репетитора ‒ каже Моніка Судер і додає: – Я розповідаю про наші уроки людям, яких зустрічаю на вулиці, на трамвайній зупинці, розмовляю з водіями автомобілів. Люди приходять! – пані Моніка дуже цьому рада.

Ласкаво просимо до Польщі

Заняття для групи початківців зараз проводить Божена Повага. – Я вважаю, що слід допомагати людям, які приїхали до нас. Я сама колись була заробітчанкою у країнах Заходу, там до мене дуже добре ставилися. Мені хотілося б віддати те добро, що я отримала. Тепер я сплачую свій борг. Я хочу, щоб інші почувалися в нас добре – додає пані Божена.

Уроки для «просунутих» проводить Моніка Судер або її замісниця, Катажина Любінєцка-Ружило.

Коли Оксана приїхала до Вроцлава, вона розмовляла англійською. – Польська мова мені необхідна. Я знаю, що організатори курсів докладають багатьох зусиль, тому що в Україні я сама була волонтеркою. Це дуже великий почин. Емілія додає:  Ми шоковані тим, що хтось хоче щось зробити для нас безкоштовно.

Групи учнів великі за чисельністю, щонеділі у ВЦСР приходить близько 50-60 осіб. Це молодь та студенти, але є також багато осіб у зрілому віці.

Ірина Ющак (група Вроцлавʼянки – польки й українки) додає: Часто люди майже не знають польської мови. У крамницях можна використати банківську картку і не треба спілкуватися. Я хочу, щоб усі українці – якщо буде потреба – вміли попросити про допомогу, знали, за яким номером телефону зателефонувати. З плином часу їхні потреби зміняться – вони схочуть зустрічатися з поляками, пізнавати польську культуру, водночас шануючи свою.

Жінки – жінкам

Українським мігрантам допомагає також Нижньосилезьськкий жіночий конгрес. Вони допомагають під час зустрічей із юристами чи під час спілкування з поліцією, виступають за те, щоб у Вроцлаві листівки з інформацією про «Синю картку» були також українською мовою.