Пережили російську окупацію, тепер боряться з наслідками повені. Репортаж нашого кореспондента з України

На початку липня Херсон повільно висихає. Раніше вода у розташованих нижче районах стояла два тижні. У багатьох місцях вона була глибше трьох метрів. Прекрасне місто на Дніпром тепер пахне затхлістю. Деякі з підтоплених будинків непридатні для проживання. Усередині повно бруду. Руйнуються стіни та перекриття. Меблі, телевізори, пральні машини – все на смітник. Усі рослини в садах загинули. Ледве вціліли найбільші дерева. Несміливо пробиваються молоді пагони виноградної лози. Їх було тут вдосталь, як і кавунів, горіхів, і знаменитих херсонських помідорів.

Російські ракети свистять, українські ревуть

Василь стоїть на подвір'ї перед своєю хатою. Вода по коліна. За ним гараж. Всередині автомобіль непридатний до використання після потопу. Він купив його місяць тому. Я розмовляю з ним, тримаючи трубу від насоса. Разом із командою волонтерів намагаємось відкачати воду з його подвір’я.

Навколо лунають вибухи. Це українська армія обстрілює інший берег Дніпра, де стоїть армія Путіна. Росіяни теж стріляють. Коли їхня ракета летить, спочатку чути свист, потім вибух. Коли українці стріляють, чути сильний удар, а потім тихо. Так. Кожен тут, і я вже теж, може сказати, звідки летить снаряд.

Василь не залишив свого дому

«Під час повені я два тижні жив на горищі. На усій вулиці залишилося кілька осіб. Висота води сягала чотирьох метрів. Іноді військова амфібія привозила мені щось попити та поїсти. Питали, чи хочу я поїхати, але я навіть не думав про це», – розповідає Василь.

Чоловік не знає, що буде далі. Гуманітарної допомоги зараз дуже багато. Приїжджають автівки з гарячою їжею та провізією. Наша бригада відкачує воду, але потім потрібен ремонт, до того ж капітальний. «Де взяти на це гроші?» – думає Василь і тисячі херсонців. Треба поспішати, встигнути до зими, а грошей поки немає.

Кіт пережив потоп на даху

Ніна живе за кілька будинків. Усередині її дому повно бруду. Меблі знищено. На городі, як у Василя, мул і вода. Дерева засохли. Помідорів і огірків немає. Разом із чоловіком їм вдалося врятуватися від повені. Вона врятувала свого собаку, але не встигла забрати кота... Вони повернулися через два тижні. Через годину почули тихе нявкання. Кіт повернувся. Мабуть, жив десь на дахах і пив воду з річки.

Ніна, як і інші жителі затопленого району, не знає, що робити далі. Поки що приходить удень, щоб прибрати в хаті, що можна. Ми стоїмо у неї в дворі з насосами і лопатами. Просушуємо, наскільки це можливо. Жінка ночує у сестри. Буквально рік тому вона зробила ремонт. І тепер їй, можливо, доведеться все залишити.

Поруч лунають вибухи. Це українська армія закріпилася на іншому березі Дніпра. Бій триває. Росіяни стріляють майже без упину. Українці не здаються і тримають свою позицію. У Херсоні часто чути ракети. Особливо вночі, коли українська армія веде обстріл з пускової установки «Himars» у бік Криму. Туди найближче. В усьому цьому живуть люди і їм потрібно якомога швидше відбудовувати свої домівки.