Інтерв'ю з ветераном полку Азов, який пішки йде від Києва до Лісабону

Які складнощі виникли на шляху від Києва до Варшави?   

– Поки йшов по Україні - було легко. Було важко, мабуть, перші 7 днів. Було настільки важко, що ноги боліли, були мозолі, втомлювався дуже сильно, тому що рюкзак був досить тяжкий. До Львова вже ноги звикли, йшов легко. Важкий  був відрізок до Варшави, тому що не було інформаційної підтримки. Поки я не дійшов до Варшави, майже ніхто не зустрічався. Рідко поляки під'їздили та допомагали, і декілька раз українці. Це був дуже важкий відрізок, тому що вся підтримка була в Україні.

Скільки вдалося зібрати на протези?

– На першому етапі від Києва до Львова я зібрав суму 735 000 гривень. Я їх вже переказав. В мене є відео та інформація про це на самому сайті «Янголів Азову». Зараз сума збору становить 688 800 гривень плюс. Мінімальна ціна одного протезу від 6000 доларів.

Скільком військовослужбовцям плануєте допомогти?  

– Я не знаю скільки мені вдасться. Всі кошти, які зберу, я перекажу благодійні організації, саме вона займається цим. Щоб поставити протез… До протеза хворий має пройти дуже багато етапів, по перше його має вести лікар, який цим буде займатися. Лікар вирішує чи ставити протез. Все не так легко, навіть коли ставиться протез. Потім деякі деталі в протезі міняються, він має обслуговуватися. Це досить тяжкий процес.

Скільки днів займе подорож до Лісабона? 

– Я не можу цього сказати. Я йду сам, без якоїсь інформаційної підтримки, без якоїсь фізичної підтримки. Я йду сам, просто веду трансляцію по дорозі. Скільки це займе часу? Я не можу спрогнозувати на це впливає багато факторів. Моя втома, треба враховувати те, що в мене теж розсіяний склероз. І на жаль, це теж такий фактор, який може дуже різко повпливати. Потрібно враховувати погодні умови, складність дороги.  По Україні було легко йти. Прийшовши до Польщі було дуже важко, тому що узбіч немає. Темп падає, тому що ти йдеш повільніше, боїшся, щоб тебе фура не збив або не зачепила. 

Які плани на майбутнє?

– Я хочу відкрити свій благодійний фонд допомоги жінкам і дітям. Створити реабілітаційний центр.  Для цього дуже багато потрібно зробити. Потрібно знайти меценатів та юристів. Мені хочеться допомагати більш глобально, щоб була психологічна, медична та гуманітарна допомога. Також допомогти в тому сенсі, що якщо в людини немає фінансових можливостей, то навчити їх заробляти.