Нагорода для тих, хто вважає, що держава – це спільне надбання
Премія ім. Яна Новака-Єзьоранського була встановлена у 2004 році. Фундаторами є: легендарний «Кур’єр з Варшави», місто Вроцлав, а також Колегіум Східної Європи, Вроцлавський університет, Національний інститут ім. Оссолінських. Вона вручається людям, які втілюють у життя «думки про державу, як про спільне надбання». Премію одержують також установи, що зробили значний внесок у повалення комунізму, одержання Польщею політичної й економічної незалежності, а також у формування громадянського суспільства.
– Думати про державу як спільне надбання – це завдання, що ми постійно виконуємо. Увесь період трансформації був спробою утворення громадянського суспільства. Ми будували й будуємо державу, що є нашим спільним надбанням, за яку ми усі несемо відповідальність – підкреслює Ганна Сухоцька.
У свою чергу мер Вроцлава Яцек Сутрик підкреслює те, як багато Ганна Сухоцька зробила для розвитку самоврядування загалом та ідеї місцевого самоврядування зокрема. – Ми не можемо забути про те, що уряд Ганни Сухоцької був автором реформи органів місцевого самоврядування, на основі якої було утворено повіти та великі воєводства. З перспективи часу ми бачимо, яка важлива була тамта ініціатива і як сильно вплинула вона на будову органів самоврядування, що знайомі нам зараз. Ми у Вроцлаві особливо вдячні за це – немає сумнівів Яцек Сутрик.
Ганна Сухоцька народилася у 1946 році. Вона викладач, доктор юридичних наук, працює на посаді надзвичайного професора в Університеті ім. Адама Міцкевича у Познані. Одержала найвищу державну нагороду Польщі – Орден Білого Орла. Вона була першою у Польщі жінкою прем’єр-міністром (1992-1993). Була міністром юстиції та генеральним прокурором (1997-2000), а також послом РП у Ватикані та при Мальтійському ордені (2001-2013).
У 1980–1985 та у 1989–1991 роках була депутатом Сейму ПНР VIII скликання, а також депутатом контрактного сейму. У 1991–2001 роках була депутатом Сейму РП І, ІІ та ІІІ скликання.
Раніше Премію ім. Яна Новака-Єзьораньського одержали:
- 2004 – Тадеуш Мазовецький – перший прем’єр-міністр III РП (1989–1991)
- 2005 – Джордж Буш старший – 41. Президент Сполучених Штатів (1989‒1993)
- 2006 – Станіслав Шушкевич – перший голова Верховної ради незалежної Білорусі
- 2007 – Жан-Марі Люстіжер – кардинал, митрополит Парижу у 1981–2005 роках
- 2008 – Сергій Ковальов – громадський діяч у царині захисту прав людини
- 2009 – Вацлав Гавел – останній президент Чехословаччини (1989–1992), а також перший президент Чехії (1993–2003)
- 2010 – Лєшек Бальцеровіч – автор реформи економіки Польщі у 1989–1990 роках, віце-прем’єр уряду РП та міністр фінансів у 1989–1991 та 1997–2000 роках, голова Національного польського банку у 2001–2007 роках
- 2011 – Єжи Козьміньскі– голова Польсько-американського фонду свободи
- 2012 – Валдас Адамкус –президент Литви у 1998-2003 та 2004-2009 роках
- 2013 – Літературний інститут «Культура», утворений у 1946 р. Єжи Ґедройцем у Парижі
- 2014 – Збіґнєв Бжезіньский – у 1977-1981 дорадник президента США Картера з питань національної безпеки
- 2015 – Томас Венцлова – литовський поет, есеїст та прозаїк, професор Єльського університету (США)
- 2016 – Владика Борис – нині архієпископ митрополит філаделфійській УГКЦ, колишній єпископ УГКЦ для вірних Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу і Швейцарії, засновник Українського католицького університету у Львові
- 2017 – Кардинал Генрік Ґульбіновіч – колишній Вроцлавський архієпископ-митрополит РКЦ
- 2018 – Шевах Вайс – колишній посол Ізраїлю в Польщі
- 2019 – Йоахім Ґаук – президент Німеччини у 2012-2017 р.