Довідка про інвалідність в Польщі

Інвалідність – це не те саме, що хвороба. Відповідно до Закону про професійну і соціальну реабілітацію та зайнятість людей з інвалідністю, це постійна або тимчасова нездатність виконувати соціальні ролі внаслідок постійного або тривалого порушення справності організму, що, зокрема, призводить до втрати працездатності. Офіційним документом, що підтверджує такий стан, є свідоцтво про інвалідність. Його можуть отримати особи, які:

• непрацездатні або повинні мати робоче місце, пристосоване до їхньої хвороби,
• потребують догляду або допомоги з боку інших;
• мають проблеми з повсякденною діяльністю та потребують пристроїв (наприклад, протез або інвалідний візок);
• мають порушення працездатності організму.

Рішення про це видають повітові чи міські відділи з розгляду справ про інвалідності. Вони складаються як мінімум з двох спеціалістів: лікаря – голови суддівської комісії та члена відділу, яким може бути психолог, педагог, соціальний працівник, кар’єрний радник чи інший лікар.

Такі повітові чи муніципальні бригади визначають, чи має особа інвалідність, якого ступеню, на які знижки та пільги вона має право. Потім вони виносять рішення про:

• інвалідність;
• ступінь інвалідності;
• показання до пільг і прав.

Свідоцтво про інвалідність видаються на певний термін (так є завжди у випадку дітей до 16 років) або безстроково.

Якщо заявник не погоджується з рішенням повітової чи міської комісії з оцінки інвалідності, він або вона може подати апеляцію до другої інстанції, тобто до воєводської комісії з оцінки інвалідності. У свою чергу, рішення воєводської комісії можна оскаржити в обласному суді праці та соціального захисту.

Згідно з положеннями, існує три групи інвалідності:

• значна (особи з цим ступенем нездатні до самостійного існування, тобто не можуть самостійно пересуватися, діяти та спілкуватися, непрацездатні та потребують постійного або тривалого догляду та допомоги інших, або здатні працювати, але лише у відповідних пристосованих умовах праці та потребують догляду та допомоги інших);
• помірна (особи з цим ступенем непрацездатні або здатні працювати лише в пристосованих умовах праці, потребують тимчасової або часткової допомоги інших осіб);
• легка (особи з цим ступенем здатні до самостійного існування, мають знижену справність організму, а отже, і працездатність у порівнянні зі здоровими людьми з аналогічною професійною кваліфікацією; вони не потребують догляду та допомоги з боку інших, але потребують пристроїв або спеціального обладнання, наприклад, ортопедичного).

Для отримання свідоцтва про інвалідність необхідно подати заяву (бланк можна взяти в канцелярії повітового відділу). Це може зробити зацікавлена особа або її законний представник (наприклад, батько чи законний опікун дитини, чоловік, опікун) або керівник центру соціального захисту за згодою відповідної особи чи її законного представника.

До заяви додаються медичні довідки про стан здоров’я та медична документація (виписки із стаціонару, документація про хід амбулаторного лікування, результати обстежень тощо) – копії повинні бути нотаріально засвідчені.

Мачей Сас