Antologia | Антологія - Spektakl niezależnego teatru GAS |театральна вистава незалежного театру GAS

„Antologia” to spektakl z autorską muzyką na żywo, wykorzystujący techniki teatru fizycznego oraz przełożone na język polski utwory ukraińskich poetów i poetek. Osoby aktorskie podczas przedstawienia interpretują wiersze kanoniczne, pochodzące przede wszystkim z nurtu modernistycznego, ale także utwory należące do poezji współczesnej. Część z prezentowanej podczas spektaklu twórczości to teksty ze zbioru „In memoriam. Antologia poezji ukraińskiego modernizmu. Od Łesi Ukrainki do Bohdana-Ihora Antonycza”, wydanego w ostatnim czasie przez Kolegium Europy Wschodniej. Do utworów tych należą wiersze Bohdana Ihora Antonycza, Majka Johannesa, Mychajła Semenki, Ołeny Telihy i Łesi Ukrainki, przełożone na język polski przez wybitnego tłumacza Adama Pomorskiego. Na scenie odczytane zostaną również utwory powstałe w czasie pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę, gdyż według reżyserki spektaklu – Sofii Onishchenko – poezja przekazuje prawdę i utrwala rzeczywistość, a w czasie wojny jest narzędziem natychmiastowego reagowania: powstaje niejako samoistnie i najtrafniej oddaje emocje.

«Антологія» — вистава з авторською живою музикою, з використанням техніки фізичного театру та творів українських поетів у перекладі польською мовою. Під час вистави актори інтерпретують канонічні вірші, переважно модерністського напряму, а також твори, що належать до сучасної поезії. Частина творів, представлених під час вистави – це тексти зі збірки «In memoriam. Антологія поезії українського модернізму. Від Лесі Українки до Богдана-Ігоря Антонича», нещодавно виданої Колегіум Східної Європи. Серед них вірші Богдана Ігоря Антонича, Майка Йоганесена, Михайла Семенка, Олени Теліги та Лесі Українки, перекладені польською мовою видатним перекладачем Адамом Поморським. Також на сцені відбудуться читання творів, створених під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, адже, за словами режисерки вистави – Софії Оніщенко, – поезія передає правду та увічнює реальність, а під час війни є інструментом миттєвої реакції: вона виникає спонтанно та найточніше передає емоції.